Зі збірки «Ягуар і Місяць»,
1959
Погляд — це пес, що
виє здаля...
Король Ягуар
наслав моїм очам пару розлючених щенят.
Він знав одного поета,
який полював чарівних птахів,
неперевершеного слідопита,
мандрівного сагайдакаря.
Проте — а це було у часи моєї проминулої юности —
я сказав злому чарівникові:
«Припни моїх щенят.
Я втомився, хочу полежати під деревом у спокої».
Відказав: «Не звертай на них уваги.
Вони вкусять за щиколоток богиню, яка тебе полишить.
Моя сестра, плямиста пані Місяць, обожнює,
коли втомлене серце знову починає битися швидше.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
De «El Jaguar y la
Luna», 1959
La mirada es un lejano perro que aúlla...
El rey
Jaguar envió a mis ojos
dos
rabiosos cachorros.
Sabía al poeta
cazador
de aves mágicas, levantador
de
huellas secretas,
errante
arquero.
Pero,
dije—pasada mi juventud—al perverso mago:
‘Encadena
mis cachorros. Fatigado
quiero
descansar bajo los árboles.’
‘Déjalos
—repuso—. Morderán
el
tobillo de la diosa que te abandona.
Mi
hermana, la manchada Luna, goza
cuando
un cansado corazón se apresura.’
Немає коментарів:
Дописати коментар