Зі збірки «Останні вірші», 1948
Ніч надходить покладаючи
на мене сподівання...
Ніч надходить покладаючи на мене сподівання
Айстри повільно розкривають свої безодняви
Прагнучи життя поза зеленою поверховістю
Прагнучи зустрітися у забутих очах
Хоч вони і впевнені у своїх дощах
Подібно до простору котрий ось-ось перетвориться на сніг.
Ніч обрала мене своїм повірником
І щось шепоче мені на вухо про свою воду
І про те що ми здатні на будь-який злочин
Як і на найбільшу благостиню та великі жертви.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
De «Últimos
poemas», 1948
La noche viene a esperarse en mí...
La
noche viene a esperarse en mí
Los
astros inauguran sus abismos
Para
vivir fuera de la verde presencia
Para
tener su encuentro en ojos olvidados
Aunque
seguros de sus lluvias
Como un
espacio que va a hacerse nieve.
La
noche me ha elegido para sí misma
Me dice
al oído cosas de su agua
Y que
somos capaces de cualquier crimen
Como de
la mayor bondad y grandes sacrificios.
Немає коментарів:
Дописати коментар