Зі збірки «Останні вірші»,
1948
Повітря світанку
Моя душа над морем насвистує сновидіння
Скажіть пастухам, що вітер уже сідлає коня
І салютує на прощання із гордовитістю дитинства
Я кохаю жінку гордости і мрії
Яка сходить на берег мовчазна зі своїх глибин
Знайте пастухи що маєте піклуватися про мене
І плекати свої мрії та пісні
А також свято хвиль
Мов радість її гордости й краси
Ах блакитне небо для королеви у вітрі
Ах отара кіз і біле руно
Уста які зносять хвалу і світле волосся
Заблукані тварини у її очах
Поговоріть зі скелетом що розчісується
У долішній країні до кінця віків
Туніка і скіпетр
Наростання спогадів
Дзижчання комах і гуркіт доріг
Поговоріть про місцевість і про те як мчить океан
Ах вітер
Вітер спиняється задля королеви яка прибуває зі свого неба.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
De «Últimos
poemas», 1948
Aire de alba
Mi alma
está sobre el mar y silba un sueño
Decid a
los pastores que el viento prepara su caballo
Y
saluda al partir en el orgullo de su infancia
Yo amo
una mujer de orgullo y sueño
Desembarcando
de su fondo silenciosa
Sabed
pastores que debéis cuidarme
Y
cuidar sus sueños y cuidar sus cantos
Y la
fiesta de las olas
Como
alegría de su orgullo y su belleza
Ah
cielo azul para la reina al viento
Ah
rebaño de cabras y cabellos blancos
Labios
de elogios y cabellos rubios
Animales
perdidos en sus ojos
Hablad
a la osamenta que se peina
En el país
del fondo hasta el fin de los siglos
Túnica
y cetro
Amplificación
de los recuerdos
Ruido
de insectos y caminos
Hablad
de la comarca como corre el océano
Ah el
viento
El
viento se detiene para la reina que sale de su cielo.
Немає коментарів:
Дописати коментар