Полювання
на сирен
Спіймай мені сирену,
рибалко-самотино,
що сидиш біля моря в
розпуці і досаді,
тобі не таланило, та
ось твоя година:
блищить на хвилях повня,
мов чарівне свічадо.
В припливному потоці вони
із моря зринуть
— засяють їхні перса,
мов водяні смарагди —
і заспівають разом, і спів до
нас долине,
що моряків безщасних
на вірну згубу надить.
Тоді мерщій у воду і
накидай тенета
на ту, що найгарніша,
не дай втекти з лабетів,
дивися лиш не слухай
удаваних молінь.
І у моїх обіймах її
побачить ранок
— слабку, померти
ладну під ніжним катуванням, —
і хвіст її тремтітиме
мов переливна тінь.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Pesca de sirenas
Péscame
una sirena, pescador sin fortuna,
que
yaces pensativo del mar junto a la orilla.
Propicio
es el momento, porque la vieja luna
como un
mágico espejo entre las olas brilla.
Han de
venir hasta esta ribera, una tras una,
mostrando
a flor de agua el seno sin mancilla,
y
cantarán en coro, no lejos de la duna,
su
canto, que a los pobres marinos maravilla.
Penetra
al mar entonces y coge la más bella,
con tu
red envolviéndola. No escuches su querella,
que es
como el aleve de la mujer. El sol
la
mirará mañana entre mis brazos loca
—morir
bajo el divino martirio de mi boca—
moviendo entre mis piernas su cola tornasol.
Немає коментарів:
Дописати коментар