Зі збірки «Ягуар і Місяць»,
1959
Дівчата, що граючи творять
магічну астрономію
На величезному нічному стадіоні
засапані богині з мерехтливою шкірою
креслять нові орбіти.
Росана
— переможниця — розширює всесвіт,
і далека зірка перетинає ніч,
підкорюючись встановленому нею закону.
Венера у її руці летить і повертається,
й инші бліді владні руки врівноважують,
накреслюють, перетинають свої орбіти:
легкі світила, чарівливі, покірливі світила.
Богині — достойні владарки —
аплодують
над горизонтом...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
De «El Jaguar y la
Luna», 1959
Las muchachas que juegan construyen una astronomía mágica
En el
espacio nocturno del gran estadio
diosas
jadeantes de fluorescente piel
trazan
las nuevas órbitas.
Rosana
—la
vencedora— amplía el universo
y un
astro lejano cruza la noche
sujeto
a su ley. Venus en su mano
va y
vuelve y otras manos
de
pálida potestad compensan,
trazan,
cruzan sus órbitas: astros
ligeros,
dulces, dóciles astros.
Los
dioses—los merecidos dueños—
al
borde del horizonte
aplauden...
Немає коментарів:
Дописати коментар