Мати Меланхолія
До твоїх стилих грудей, о Мати Меланхоліє,
припавши, мушу жити з таємною печаллю,
опоєний етерами гіркої філософії
і книжними отрутами сучасними і давніми.
Моя від спраги втомлена душа плекає спомин
про тіняву і свіжість зеленої Аркадії,
про дар неоціненний води в міху простому,
і грубий хліб селянський, і сон серед левади.
і грубий хліб селянський, і сон серед левади.
Увесь мій біль колишній і весь мій біль новітній
з фатальною есенцією мудрої освічености
ношу тонко поєднаними в серці і свідомості.
Уже я знаю землю і позаземні сфери
і виходив багато пляжами й Кітерами...
Я є твій син улюблений, Мати Меланхоліє!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Примітка. Кітера — острів, де народилася Афродіта
Madre Melancolía
A tus
exangües pechos, Madre Melancolía,
he de
vivir pegado, con secreta amargura,
porque
absorbí los éteres de la amarga filosofía
y todos
los venenos de la literatura.
En —fatigada de sed alma mía—
sueña
con una Arcadia de sombra y de verdura,
y con
ello el don sencillo de un odre de agua fría
y un
racimo de dátiles y un pan sin levadura.
Todo el
dolor antiguo y todo el dolor nuevo
mezclado
sutilmente en mi espíritu llevo
Con el
extracto de una fatal sabiduría.
Conozco
ya las almas, las cosas y los seres,
he
recorrido mucho las playas y los Citeres…
¡Soy tu
hijo predilecto, Madre Melancolía!
Послухати в
оригіналі:
Немає коментарів:
Дописати коментар