Одноманітність виглядів зимових.
Куди не кинеш оком — сніг, і сніг,
і чорні смуги стежок і доріг,
і чорні віти в білим облямованні.
Білий туман околиці обліг,
і сонце сходить біле, мов крейдоване,
звуки життя неначе притамовані,
і навіть час сповільнив звичний біг.
Стихни і ти, сповільнись, зупинись,
побач красу простих графічних ліній,
відчуй їхню легку, ясну прозорість.
По тому углиб себе подивись —
і взориш світ, в якому чорне й тлінне
межує з білиною первоствореною!
Немає коментарів:
Дописати коментар