Із циклу «Поема канте хондо»:
— «Поема солеа́»
Світанкові дзвони
Дзвони тай у Ко́рдові
на світанні.
Дзвони світанкові
у Гранаді.
По усіх усюдах
чують вас дівчата,
що плачуть над тужно́ю
ніжно́ю солеа́.
У горах і долинах
Андалусі́ї
вам серця дівочі
вторять співом.
З Іспанії всієї
зі схилами тремтливими,
з розпуттями сліпучими,
з пустельними обніжжями
дівчата дослухаються
до вашого дзвоніння;
із ніжками граційними,
з одіннями струмливими,
дівчата, що наповнюють
перехрестя світлом.
Ах, дзвони тай у Ко́рдові
на світанні,
ах, дзвони світанкові
у Гранаді!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Примітка
Починаючи із назви — Alba, — яка перекладається і
як «світання», і як «ранкові дзвони», уся ця поезія має два прочитання.
Слово солеа́, що стало назвою андалузького наспіву, означає також самотність,
печаль і тугу, а в цьому поетичному циклі солеа́ постає як одухотворений
персонаж. Говорячи про дівчат, котрі чують ранкові дзвони в Андалусі́ї та по всій
Іспанії, Льорка використовує такі слова, що їх можна зрозуміти і як опис
природи краю, і як опис самих дівчат: приміром, pie,
що перекладається і як стопа, і як обніжжя гори, або falda, яке означає гірський
схил і спідницю або накидку. Не маючи
змоги передати цю гру понять нашою мовою, слова якої є більш конкретними, я
розгорнула цю двозначність у два послідовні описи, через що переклад вийшов
довшим за оригінал. Як вирішили завдання інші перекладачі, ви побачите нижче.
Ось вони, дзвони Кордови:
Alba
Campanas de Córdoba
en la madrugada.
Campanas de amanecer
en Granada.
Os sienten todas las muchachas
que lloran a la tierna
soleá enlutada.
Las muchachas
de Andalucía la alta
y la baja.
Las niñas de España,
de pie menudo
y temblorosas faldas,
que han llenado de luces
las encrucijadas.
¡Oh, campanas de Córdoba
en la madrugada,
y oh, campanas de amanecer
en Granada!
Ранішня зоря
Дзвонять дзвони у Кордові
од самого рана,
дзвонять дзвони у Гранаді —
ой дана-дана!
Слухають ті дзвони
молоді дівчата,
що то плачуть, як озветься
самота відчайна.
Слухають ті дзвони
молоді іспанки,
андалузки-підгорянки,
іще й подолянки.
Ніжки в них манюні,
спідниці з лудану,
вони сонцем осявають
вулиці й майдани.
Гей, дзвонять дзвони й у Кордові
й од самого рана,
гей, дзвонять дзвони й у Гранаді —
дана ж моя, дана!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Миколи Лукаша)
Заря
Колоколам Кордовы
зорька рада.
В колокола
звонкие
бей, Гранада.
Колокола слушают
из тумана
андалузские
девушки
утром рано
и встречают
рассветные перезвоны,
запевая заветные
песни-стоны.
Все девчонки
Испании
с тонкой ножкой,
что на звездочки
ранние
глядят в окошко
и под шалями
зыбкими в час прогулки
освещают улыбками
переулки.
Ах, колоколам
Кордовы
зорька рада,
ах, в колокола
звонкие
бей, Гранада!
Немає коментарів:
Дописати коментар