Із
циклу «Поема канте хондо»:
— «Віньєти фламенко»
Портрет Сільверіо
Франконетті
Фламенко
і кров італійця —
.jpg "Silverio Franconetti (1875)")
як він співав,
Сільвері́о?
Густий мед Італії
з нашим лимоном,
ніс у собі ридання глибоке
співака сигірійї.
Крик його був жахливий.
Старі люди оповідали:
ртуть дзеркал
розтікалася
і волосся дибилося.
Ковзав тонами
без найменших розривів.
Творець
і садівничий,
він зводив альтанки
для тиші.
Його мелодія нині —
з відгомонами, лунами, вилясками.
Спить, довершена й чиста,
у відлуннях колишнього!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Примітки
Сільверіо
Франконетті (1831–1889), легендарний виконавець фламенко, був сином
італійця та іспанки. Він одним з перших підняв циганські народні співи, що
вважалися плебейськими, до рівня мистецтва. Так звана «сигірійя Сільверіо» стала
відомою на всю країну. Переважно Франконетті працював у Мадриді, Севільї, Хересі і
Кадісі, де зажив слави «короля співаків». Він став засновником традиції
так званих «співочих кафе», cafés cantantes. Відкрите 1881 року, його
Café de Silverio на вулиці Rosario de Sevilla незабаром стало уособленням еталону фламенко
і місцем зустрічі кращих представників цього мистецтва. Ось відео із розповіддю про такі кафе.
«ртуть дзеркал розтікалася» — при
нагріванні зі ртутної амальгами (саме нею зі споду покриваються дзеркала)
вивільняється ртуть. Очевидно, таку саму дію справляла і потужна вібрація
голосу співака.
Retrato de Silverio Franconetti
Entre italiano
y flamenco,
¿cómo cantaría
aquel Silverio?
La densa miel de Italia
con el limón nuestro,
iba en el hondo llanto
del siguiriyero.
Su grito fue terrible.
Los viejos
dicen que se erizaban
los cabellos,
y se abría el azogue
de los espejos.
Pasaba por los tonos
sin romperlos.
Y fue un creador
y un jardinero.
Un creador de glorietas
para el silencio.
Ahora su melodía
duerme con los ecos.
Definitiva y pura.
¡Con los últimos ecos!
Портрет Сільверія
Франконетті
Чи то по-циганськи,
чи по-італійськи —
як співав отой Сільверйо,
чарівник севільський?
Італійський мед густий
і наша цитрина
ринули плачем глибоким
в його сигіріях.
Старі люди кажуть, був
крик його жахливий:
як гукне — у слухачів
волос в’яне сивий;
навіть лопались дзеркала
од тієї сили.
Як хотів ходив по звуках —
і лишались цілі.
Був творець і садівник
(що у нім цінніше?) —
бо ростив, творив альтанки
для самої тиші.
Тепер його мелодія
заснула навіки.
Остаточна й неповторна
вовіки і віки.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Миколи Лукаша)
Портрет Сильверио
Франконетти
Медь цыганской
струны
и тепло
итальянского дерева —
вот чем было
пенье Сильверио.
Мед Италии к
нашим лимонам
шел в придачу
и особенный
привкус дарил
его плачу.
Страшный крик
исторгали пучины
этого голоса.
Старики говорят —
шевелились
волосы,
и таяла ртуть
зеркал.
Скользя по тонам,
никогда
их не ломал.
Еще разбивать
цветники
мастер был редкий
и возводить из
тишины
беседки.
А ныне его напев
в последних
отзвуках тает,
чистый и
завершенный,
в последних
отзвуках тает.
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Марка Самаева)
Послухати в оригіналі:
https://www.youtube.com/watch?v=wXKhL_26rMk
Немає коментарів:
Дописати коментар