Із циклу «Поема канте хондо»:
— «Поема солеа́»
Ай!
Крик лишає по собі у вітрі
тінь кипарису.
(Облиште мене в цьому полі
із плачем моїм).
Увесь світ — сама лиш руїна,
що в німотну тишу заринула.
(Облиште мене в цьому полі
із плачем моїм).
Не стало і променя, обрій
кострами поточений.
(Я ж сказав вам: облиште мене
в цьому полі
із плачем моїм).
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
¡Ay!
El grito deja en el viento
una sombra de ciprés.
(Dejadme en este campo,
llorando.)
Todo se ha roto en el mundo.
No queda más que el silencio.
(Dejadme en este campo,
llorando.)
El horizonte sin luz
está mordido de hogueras.
(Ya os he dicho que me dejéis
en este campo,
llorando.)
Ай!
Зойк лишає у повітрі
тінь сумного кипариса.
(Лишіть мене в чистім полю,
хай поплачу вволю).
Все на світі заломилось,
залишилась тільки тиша.
(Лишіть мене в чистім полю,
хай поплачу вволю).
Потьмянілий небосхил
язики багаття лижуть.
(Ой прошу ж вас —
лишіть мене в чистім полю,
хай поплачу вволю...)
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Миколи Лукаша)
Ай!
Крик оставляет в
ветре
тень кипариса.
(Оставьте в поле
меня, среди мрака —
плакать.)
Все погибло,
одно молчанье со
мною.
(Оставьте в поле
меня, среди мрака —
плакать.)
Тьму горизонта
обгладывают
костры.
(Ведь сказал вам:
оставьте,
оставьте в поле
меня, среди мрака —
плакать.)
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Марка Самаева)
Ай!
Ветром крик
повторился.
Эхо — тень
кипариса.
(Оставьте меня в
этом поле
плакать).
Рухнуло все, и
хлынули волны
безмолвья.
(Оставьте меня в
этом поле
плакать).
Мрак за далью
холодной
кострами
изглодан.
(Я говорю:
оставьте
меня в этом поле
плакать).
Немає коментарів:
Дописати коментар