Федеріко Гарсія Льорка. А далі

Із циклу «Поема канте хондо»:

 — «Поема циганської сигірійї»

А далі

Усі лабіринти,

утворені часом,

щезають.

(Пустиню

лишаючи).

І серце,

джерело бажань,

висихає.

(Пустиню

лишаючи).

Цілунків і ранків

палкі сподівання

згасають.

Пустиню

лишаючи.

Хвилясту пустиню

лишаючи.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Y después

Los laberintos

que crea el tiempo

se desvanecen.

(Sólo queda

el desierto.)

El corazón

fuente del deseo,

se desvanece.

(Sólo queda

el desierto.)

La ilusión de la aurora

y los besos

se desvanecen.

Sólo queda

el desierto.

Un ondulado

desierto.

І потім

Лабіринти,
що зяють на протягах вітру —
пощезали.
(По всьому —
пустеля.)

Юне серце,
вируюче шалом бажання —
пересохло.
(По всьому —
пустеля.)

Всі примари світання,
усі поцілунки —
почезли.

По всьому —
пустеля.
Велика.
Хвиляста.
Палюча.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Василя Стуса)

І вкінці

Гинуть

часу лабіринти,

стіни рушаться і стелі.

(Залишається

пустеля).

Гине

серце —

бажань система.

(Залишається

пустеля).

Гинуть

мрії про цілунки

й сонячні містерії.

Залишається

пустеля.

Стелеться

пустеля.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Миколи Лукаша)

А тоді...

Лабіринти, що віки

їх порили,

смертні.

(Залишається

пустеля).

Серце, джерело

бажань

і тривоги,

смертне.

(Залишається

пустеля).

Світанкова гра

примар

і цілунки

смертні.

Залишається

пустеля.

Океан

пустелі.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Михайла Москаленка, з книжки

                                       «Федеріко Гарсіа Лорка. Думки про мистецтво», 1975)

А згодом

Лабіринти,

просновані часом,

щезають.

(Залишається

тільки пустеля)

Серце,

корінь бажання,

щезає.

(Залишається

тільки пустеля)

Світанкова ілюзія

та поцілунки

щезають.

Залишається тільки пустеля.

Покоти пустелі.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Федора Воротнюка)

А потом...

Прорытые временем

лабиринты —

исчезли.

Пустыня —

осталась.

Немолчное сердце —

источник желаний —

иссякло.

Пустыня —

Осталась.

Закатное марево

и поцелуи

пропали.

Пустыня —

Осталась.

Умолкло, заглохло,

остыло, иссякло,

исчезло.

Пустыня —

осталась.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Марины Цветаевой, 1941)

Послухати в оригіналі:

https://www.youtube.com/watch?v=wXKhL_26rMk 4:44–5:15

https://www.youtube.com/watch?v=02DU839DDBY