Нижче у цьому блозі містяться переклади поезій Федеріко
Гарсії Льорки із циклу «Поема
солеа́», що входить до складу «Поеми канте хондо» і складається з 10
поезій. Переклади розміщено в порядку оригіналів за винятком поезії «Селище» —
її я переклала давно і вона відображається останньою, хоча насправді є другою
в циклі. Як і всі решта поетичних циклів Льорки, «Поема солеа́»
є цілісним твором, свого роду поетичною розповіддю, тож читати її краще цілком
і послідовно.
Упереджую публікацію перекладів кількома цитатами з лекції Федеріко Гарсії Льорки «Канте
хондо» (пер. Михайла Москаленка з книжки «Федеріко Гарсіа Лорка. Думки про мистецтво», 1975):
«Назвою „канте хондо“ позначають групу андалузьких пісень,
найчистішим і найдосконалішим типом яких є циганська сигірійя; від них походять
інші пісні, що збереглися в народі й досі: поло, мартінете, карселера і солеар.
А пісеньки, звані малагенья, гранадіна, ронденья, петенера, та інші є лише похідним
від названих вище і різняться від них за будовою та ритмом. Їх називають „канте
фламенко“.
...
...
На сьогодні відомі кілька різновидів канте хондо, серед яких
е основні й похідні. Назви їхні більш або менш занурені в тематику співу
(солеар — знемога від самотності; карселера — тюремна; мартінете — ковальська),
або виражають форму виконання (саета — стріла, пісня-вигук; лів’яна — легка),
або пов’язані з географічними назвами і назвами місцевості побутування; є й
такі, що пояснити їх в наш час важко — семантика назви губиться у глибині
віків. Пісні ці короткі, складаються в основному з трьох-чотирьох рядків. Так,
сигірійя — це звичайно катрен, солеар — терцет, рядки в цих строфах пов’язані
не римою, а традиційним асонансом.
...
Жінки звичайно
співали солеарес, меланхолійні й людяні пісні, що порівняно легко знаходять
шлях до серця; чоловіки ж, як правило, виконували дивовижну циганську сигірійю.
...
Тут мені хочеться згадати... і Хуана Бреву,
неперевершених виконавців солеарес, що будили первісну тугу в лимонних гаях
Малаги чи серед надморських ночей Пуерто».
В публікації «Хуан Брева»,
є записи співу цього неймовірного кантаора.
Назва цього стилю канте хондо — soleá — є андалусійським діалектизмом слова «soledad» —
самотність.
Видатний іспанський поет Антоніо Мачадо називав солеа «мати
народного співу, королева наспівів». Тексти солеа — це кілька коротких
сповнених трагізму рядків на тему самотності і мінливості долі.
Як більшість форм канте хондо, soleá має другу назву в
множині — soleares. Бо soleá називають одну строфу музичної композиції, текст
якої складається з багатьох строф. Разом така композиція зветься soleares,
хоча нерідко називають її і в одині, soleá.
Прикметно, що слово soledad у множині має і ще одне
значення: відлюдне, пустельне місце, глушина.
Видатний російський іспаніст, літературознавець і перекладач
Анатолій Гелескул у своїй статті про іспанську народну поезію пише: «Найстаровиннішими,
„доциганськими“ формами канте хондо вважаються канья і солеа — пісні
глибокого дихання і лункого, суворого, майже молитовного складу».
Тут ви можете послухати солеарес, співані однією з найвизначніших
виконавиць цього жанру нашого часу, Фернандою де Утрера (Fernanda de Utrera): https://www.youtube.com/watch?v=PKMpAjL9Lrg
А нижче можна переглянути ще кілька відеозаписів сучасного виконання
солеа, хоч, звісно, це лише натяк на чуте поетом у часи існування справжнього солеа,
якого, мабуть, уже не існує.
Співає кантаор Antonio Núñez Montoya
(Херес де ла Фронтера, 1930–2005), відомий як El Chocolate:
Співає кантаор Juan Rafael Cortés Santiago (н. 1965), відомий як Duquende:
Співає кантаор Fernando
Fernández Monje (1934–1981), відомий як Terremoto de Jerez:
Співає молода виконавиця Estrella Morente:
А ось солеа як танець у виконанні однієї з найвідоміших у світі сучасних танцівниць фламенко, Sara Pereira Baras:
Немає коментарів:
Дописати коментар