Із циклу «Поема канте хондо»:
Вона пройшла
Діти споглядають
щось віддалене.
Гаснуть світники.
Сліпі дівчата
в місяця допитуються таїн.
І плачу спіралі висхідні
у повітрі вітерець гойдає.
Гори споглядають
щось віддалене.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Después de pasar
Los niños miran
un punto lejano.
Los candiles se apagan.
Unas muchachas ciegas
preguntan a la luna,
y por el aire ascienden
espirales de llanto.
Las montañas miran
un punto lejano
Навздогін
Вдивляються діти
кудись в далину.
Гаснуть свічі вечорові.
А сліпі дівчата марно
щось у місяця питають.
І плачу спіралі довгі
завиваються увись.
Вдивляються гори
кудись в далину.
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Василя Стуса)
Слідом
Діти вдивлені
у даль.
Свіч нема.
Сліпі дівчата
стиха місяця питають,
і спіралями в повітря
відлітає плач.
Гори вдивлені
у даль.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Михайла
Москаленка, з книги
А потім
Дивляться діти
в далеку цятку.
Світичі гаснуть.
Сліпі дівчата
допитуються місяця,
і в небо підіймаються
плачу спіралі.
Дивляться гори
в далеку цятку.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Миколи Лукаша)
Пройшовши
Діти вдивляються
в далечінь.
Гаснуть свічки.
Сліпі дівчата
квилять до місяця,
щоб відповів,
і в повітря здіймаються
звиви плачу.
Гори вдивляються
в далечінь.
Следом
Смотрят дети,
дети смотрят
вдаль.
Гаснут медленные
свечи.
И две девушки
слепые
задают луне
вопросы,
и уносит к
звездам ветер
плача тонкие
спирали.
Смотрят горы,
горы смотрят
вдаль.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Валерия Столбова)
Послухати в оригіналі:
Немає коментарів:
Дописати коментар