Із циклу «Поема канте хондо»:
Тиша
Слухай, сину мій, тишу.
Вона хвилюється, дихає,
в ній течуть долини і відзвуки.
Це тиша,
що чола схиляє
до землі.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Примітка
У цій поезії тиша відповідає драматичній паузі, яка
слідує за першими звуками гітари і криком, що ним починається канте хондо, і
яка є невід’ємною частиною виконання.
Інший варіант:
Безмовність
Слухай, мій сину, безмовність.
Безмовність, що хвилями котиться,
де струмують луни і доли
і яка нахиляє чола
долі.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)
El silencio
Oye, hijo mío, el silencio.
Es un silencio ondulado,
un silencio,
donde resbalan valles y ecos
y que inclinan las frentes
hacia el suelo.
Мовчання
Слухай, мій сину, мовчання.
Схвилене це мовчання.
Мовчання,
що доли і луни ловить,
низько своє чоло
до Землі нахилило.
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Василя Стуса)
Тиша
Слухай тишу, сину мій,
тишу, хвилями застиглу.
По її глухому дні
ковзають провалля й луни.
Тиша голови схиля
низько, до землі.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Михайла
Москаленка, з книжки
Тиша
Слухай, сину, тишу,
в хвилях захололу,—
по ній ковзаються луни,
по ній котяться долини,
вона ж клонить чоло
до самого долу.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Миколи Лукаша)
Тиша
Послухай-но, сину мій, тиші.
Це тиша, що лине хвилями,
це тиша,
що в ній долини відлунюють
і долу думки нишкнуть.
Тишина
Слушай, сын,
тишину —
эту мертвую зыбь
тишины,
где идут
отголоски ко дну.
Тишину,
где немеют
сердца,
где не смеют
поднять лица.
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Анатолия Гелескула)
Послухати в оригіналі:
Немає коментарів:
Дописати коментар