Зі збірки «Балади і пісні річки
Парана́» (1954)
Пісня 8
Сьогодні хмари мандрі́вні
принесли мені мапу Еспанії.
Яка маленька була над річкою,
і яку тінь величезну
на пасовисько вона відкидала!
Була вона повна коней,
тінь, що на пасовисько лягала.
І я по ній рушив верхи
до свого міста й будинку батьківського.
Я увійшов до старого патіо,
де вода так привітно співала колись...
Та його уже не існувало,
мрійливого мого фонтану.
Аж раптом його голос ласкавий
з небуття до мене озвався,
і вода повернулася,
і спрагу мою втамувала.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Примітка. Після громадянської війни 1936—1937 рр. в Еспанії було встановлено франківську диктатуру і майже вся творча інтелігенція змушена були полишити батьківщину. Такою була доля і Рафаеля Альберті, який прожив у Латинській Америці багато років і лише після смерті Франко зміг повернутися до Еспанії. Збірку «Балади і пісні річки Парана», до якої належить цей вірш, Альберті написав у Аргентині.
Примітка. Після громадянської війни 1936—1937 рр. в Еспанії було встановлено франківську диктатуру і майже вся творча інтелігенція змушена були полишити батьківщину. Такою була доля і Рафаеля Альберті, який прожив у Латинській Америці багато років і лише після смерті Франко зміг повернутися до Еспанії. Збірку «Балади і пісні річки Парана», до якої належить цей вірш, Альберті написав у Аргентині.
De «Baladas y canciones del
Paraná»
(1954)
Canción 8
Hoy las
nubes me trajeron,
volando,
el mapa de España.
¡Qué
pequeño sobre el río,
y qué
grande sobre el pasto
la
sombra que proyectaba!
Se le
llenó de caballos
la
sombra que proyectaba.
Yo, a
caballo, por su sombra
busqué
mi pueblo y mi casa.
Entré
en el patio que un día
fuera
una fuente con agua.
Aunque
no estaba la fuente,
la
fuente siempre sonaba.
Y el
agua que no corría
volvió
para darme agua.
***
Сьогодні хмара принесла
мені Іспанії летючу мапу.
Яка маленька тінь на гладь ріки,
яка велика тінь на поле
падає від неї!
І коні враз сховалися
у холодок, що падав з неба.
Я вершником шукав на ній
своє село і рідну хату.
Знайшов подвір’я, де колись
дзвенів фонтан водою.
Давно не текла там вода,
та все ж фонтан дзвенів...
...І вдарила вода, щоб я напився,
знов потекла... І я напився.
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Володимира Харитонова з видання
«Рафаель
Альберті. Поезії», 1969)
Облака принесли мне сегодня...
Облака принесли
мне сегодня
летучую карту
Испании.
Как мала над
рекой эта карта,
и какая огромная
тень
от нее ложится на
пастбище!
Коней табуны
накрыла
эта тень, что
легла от карты.
На коне в этой
тени искал я
селенье свое и
свой дом.
Я въехал во двор,
где когда-то
вода из фонтана
била.
Хоть не было там
фонтана,
фонтан звенел
неустанно.
Вода там не била,
а все же
она меня напоила.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Овадия
Савича)
Послухати в
оригіналі:
Автор розповідає про те, як народилася ця поезія, а потім її
читає (хмари, каже Альберті, часто схожі на мапи, і ось, коли він був на березі річки Парана, раптом у небі над річкою
з’явилася хмара, подібна на мапу Еспанії): https://www.youtube.com/watch?v=oHpdRgl0h-k
Інші прочитання:
Немає коментарів:
Дописати коментар