Зі збірки «Усі пори року»
Моя туга-жаль
Те, що лине долом-яром, — мла,
а не вода.
Тоншає її серпанок,
як моя біда.
Темний силует довгастий — дим,
а не крило.
Він вже тане,
і від серця відлягло.
Те, що в темряву вростає, — не душа,
лиш сон.
Він спрозоріє під ранок.
Буде сонце.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
De «La estación total»
Mi triste ansia
Lo que
corre por la tierra es humo,
no
agua.
Y su
azul se desvanece como
mi
ansia.
Lo que
vuela por el aire es bruma,
no ala.
Y su
pluma se deshace como
mi
ansia.
Lo que
sube por la sombra es sueño,
no
alma.
Y su
gris se descompone como
mi
ansia.
Моя бедная тоска
То, что стелется,
— туман,
а не река.
И волна его
растает,
как тоска.
То, что реет, —
это дым,
а не крыло.
Он редеет — и
становится
светло.
То, что мучит, —
не душа,
а только сон.
И все темное
развеется,
как он.
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Анатолия Гелескула)
Немає коментарів:
Дописати коментар