Хуан Рамон Хіменес. Моря

Моря

Я відчуваю, що мій корабель

чогось торкнувся, там, у глибині,

чогось великого.

                        І більш нічого

не сталося! Нічого... Тиша... Хвилі...

 — Нічого? А чи все уже зайшло

і ми у невідомому?

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Mares

Siento que el barco mío

ha tropezado, allá en el fondo,

con algo grande.

                        ¡Y nada

sucede! Nada... Quietud... Olas...

       

— ¿Nada sucede; o es que ha sucedido todo,

y estamos ya, tranquilos, en lo nuevo? —

Моря

Я чувствую, что в темной глубине

мой парусник на что-то натолкнулся

огромное...

            И только. Ничего

не происходит! Волны... Тишина...

А если все уже произошло

и, безмятежных, нас переменило?

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Анатолия Гелескула)