Хосе Бергамін. Море є просто водою...

Море є просто водою...

Море є просто водою;

Є водою струмок і річка.

Та голос, що у них говорить

І співає, — то не вода, а вітер.

Водою є сніг безшелесний

І світ, скам’янілий у кризі.

Та чарівний у своєму мовчанні

Їхній голос є не водою, а світлом.

Водою є темна хмара,

Бранка небес мандрівна,

Та її тінь, що землею і морем

Блукає, — то не вода: сновидіння.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Agua sólo es el mar...

Agua sólo es el mar; agua es el río,

Agua el torrente, y agua el arroyuelo.

Pero la voz que en ellos habla y canta

No es del agua, es del viento.

Agua es la blanda nieve silenciosa

Y el mundo bloque de cristal de hielo.

Pero no es agua, es luz la voz que calla

Maravillosamente en su silencio.

Agua es la nube oscura y silenciosa,

Errante prisionera de los cielos.

Pero su sombra, andando por la tierra

Y el mar; no es agua, es sueño.