Дощ
Талія — то не роза.
Не птах. Не пір’їна.
Талія — то є дощ,
делікатність, зідхання,
що тобі віддається
єством своїм цілим.
Обійми її, смертний.
Стисни міцно, міцніше!
Дощ такий, як тростина,
що хвилюєсь од
вітру:
о! нарешті ти, смертний,
покохав її пристрасно!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
La lluvia
La
cintura no es rosa.
No es
ave. No son plumas.
La
cintura es la lluvia,
fragilidad,
gemido
que a
ti se entrega. Ciñe,
mortal,
tú con tu brazo
un agua
dulce, queja
de
amor. Estrecha, estréchala.
Toda la
lluvia un junco
parece.
¡Cómo ondula,
si hay
viento, si hay tu brazo,
mortal
que, hoy sí, la adoras!
Немає коментарів:
Дописати коментар