Ти же знаєш так
багато...
Ти же знаєш так багато,
То чому, скажи, літає
Птах, чому росте колосся,
Чом дерева оживають
Щовесни і пишним квітом
Сонце луки убирає.
Чом не замовкає море.
Чому зорі загасають.
У самотності долини
Чому так дзвенить мовчання
Й між плачем своїм і сміхом
Річка заховатись прагне.
Чому вітер не тамує
Пломінь, а лиш відживляє.
І чому дрімає серце,
Як душа не прочинає.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Tú que sabes tantas cosas...
Tú que
sabes tantas cosas,
Dime
por qué vuela el pájaro;
Por qué
crecen las espigas;
Por qué
reverdece el árbol.
Por qué
se alumbran de flores
En
primavera los prados.
Por qué
no se calla el mar.
Por qué
se apagan los astros.
Por qué
es sonoro el silencio
En la
soledad del campo:
Y el
agua corre a esconderse
Entre
su risa y su llanto.
Por qué
el viento aviva el fuego
Cuando
no puede apagarlo.
Por qué
el corazón se duerme
Si el
alma sigue soñando.
Послухати в оригіналі:
Немає коментарів:
Дописати коментар