Версія зі збірки «Пісня» (1936)
Біла тополя
Птаха співає вгорі,
низом співає вода.
(Угорі та внизу
розкривається моя душа).
Дві мелодії, а між ними
сяє колона срібляста!
Птаха, листок, зоря...
квітка, корінь, вода.
Межи двох потрясінь
сяє колона срібляста!
(О ідеальний стовбуре —
мені душу з душею з’єднав!)
Треля колише зірку,
хвиля квітку гойдає.
(Унизу та вгорі
тремтить моя душа).
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Версія зі збірки «Невидима
реальність» (1936)
Тополя
Птаха співає вгорі,
низом співає вода.
(Угорі та внизу
розкривається моя душа).
Треля колише зірку,
хвиля листок гойдає.
(Унизу та вгорі
тремтить моя душа).
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
La versión de «Canción»
(1936)
Álamo Blanco
Arriba
canta el pájaro
y abajo
canta el agua.
(Arriba
y abajo,
se me
abre el alma).
¡Entre
dos melodías,
la
columna de plata!
Hoja,
pájaro, estrella
baja
flor, raíz, agua.
¡Entre
dos conmociones,
la columna
de plata!
(¡Y tú,
tronco ideal,
entre
mi alma y mi alma!)
Mece a
la estrella el trino,
la onda
a la flor baja.
(Abajo
y arriba,
me
tiembla el alma).
La versión de «La
realidad invisible» (1917–1924)
Chopo
Arriba,
canta el pájaro,
y
abajo, canta el agua.
Arriba
y abajo
se me
abre el alma.
Mece a
la estrella el pájaro,
a la
hoja mece el agua.
Arriba
y abajo
me
tiembla el alma.
Серебристый тополь
В выси — птицы
пение,
а внизу — ручья.
Ввысь и вниз —
стремление,
о душа моя.
К звездам — птиц
влечение,
а к цветку —
ручья.
Ввысь и вниз —
смятение,
о душа моя.
Серебристый тополь
В кроне птица
поёт,
ключ — в корнях
камыша.
С песней вод и
высот
оживает душа.
Птица звезды
качнёт,
ключ — побег
камыша.
Зыби вод и высот
отзовётся душа.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Бориса Дубина)
Послухати в
оригіналі:
Немає коментарів:
Дописати коментар