Мігель де Унамуно. Дитина стара...

Дитина стара...

Дитина стара, свою іграшку —
кастильський роман старовинний
я препарувать заходився,
щоб згаяти час тихоплинний.
Та раптом аж відсахнувся
і руку відсмикнув похіпливо:
гучне ридання зірвалося
із нутрощів його тремтливих.

Останки традиції мовної,
мов бовкало дзвону великого,
добули із бронзи священної
«Miserere» і «Ave Maria».
Страждання святої мислі,
слова, повислі на дибі,
цяцьки старої дитини —
мова останків трагічних.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Примітка. «Miserere mei, Deus» (Помилуй, Господи), псалом 50, покладений на музику італійським композитором Грегоріо Аллегрі ймовірно в 1630-ті роки; «Ave Maria» (Радуйся, Маріє) — християнська молитва до Діви Марії, на текст якої написано багато музичних творів


Niño viejo...

Niño viejo, a mi juguete
al romance castellano
me di a sacarle las tripas
por mejor matar el año.
Mas de pronto, estremeciese
y se me arrendró la mano
pues temblorosas entrañas
vertían sonoro llanto.

Con el hueso de la lengua
de la tradición, badajo,
miserere, ave María,
tañían en bronce sacro.
Martirio del pensamiento,
tirar palabras a garfio,
juguete de niño viejo
lenguaje de hueso trágico.

Послухати в оригіналі:

Немає коментарів:

Дописати коментар