Той тесля...
Той тесля, що будинки зводив селищні,
з човна до них говорить,
вони стоять на ріні прибережній,
його гойдають води.
І бриз озерний радісно підхоплює
слова, що з вуст злітають,
і зір, і слух повняться насолодою —
о, раювання!
Щойно народжене для чистого повітря
насіння — мов осанна
гойдається в етеровій колисці,
огорнене світанням.
Аж поки зрештою не впаде в книжку
— душі трагічна доля! —
воно змішалося з сухою рінню,
його гойдають води.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Примітки
У поезії змальовано епізод Ісусової проповіді, про яку
розповідається у Євангеліях від
Луки (5) та від
Матфія (13), Ісус мовить з човна до людей на березі, і в одній з притч його
проповіді говориться про насіння, що впало на кам’янистий ґрунт.
У цьому унікальному записі Унамуно говорить про значення живого
усного слова:
«Один французький критик нашої еспанської літератури сказав, що в Еспанії практично немає письменників, самі лише письмові оратори. Мабуть, це правда. Щодо мене, то мені немає нічого гіршого, аніж коли про когось кажуть, що він говорить книжною мовою, — я віддаю перевагу книжкам, які говорять, мов люди. Важливо, аби люди навчилися читати вухами, а не очима. Слово — живе. Слово — це те, що спочатку. Спочатку було слово, і в кінці, мабуть, також буде слово. Христос, не столяр, але тесля, що зводив будинки, не лишив по собі нічого написаного; усе створене ним було усним. Я згадую, як він говорив:»
(«Un
crítico francés de nuestra literatura española, dijo, que en España, apenas hay
escritores, sino oradores por escrito. Acaso es cierto. Por mi parte, nada me
molesta más, que oír decir de alguien que habla como un libro, prefiero los
libros que hablan como hombres. Y lo que es menester, es que la gente aprenda a
leer con los oídos, no con los ojos. La palabra es lo vivo. La palabra es en el
principio. En el principio fue el verbo, y acaso en el fin será el verbo
también. Cristo, el Cristo, no carpintero sino armador de casas, no dejó nada
escrito: toda su obra fue de palabra. Yo recuerdo haber dicho esto:»)
а тоді читає декілька своїх поезій, першою з яких є «Той тесля...»
El armador aquel...
El
armador aquel de casas rústicas
habló
desde la barca,
ellos
sobre la grava de la orilla,
y él
flotando en las aguas.
Y la
brisa del lago recogía
de su
boca parábolas,
ojos
que ven, oídos que gozan
de
bienaventuranza.
Recién
nacían por el aire claro
las
semillas alabadas,
el sol
las revestía con sus rayos,
la
brisa las acunaba.
Hasta
que al fin cayeron en un libro
¡ay,
tragedia del alma!
ellos
tumbados en la grava seca
y él
flotando en las aguas.
Послухати в
оригіналі:
Немає коментарів:
Дописати коментар